Iридодiагностика

На сьогоднi медики багатьох країн свiту все частiше використовують надiйний метод експрес-дiагностики – iридодiагностику, який дозволяє розпiзнавати набутi та спадковi захворювання людини, по радужнiй оболонцi ока.

Засновником iридодiагностики був будапештський доктор медицини I. Пекцелi, який на основi своїх багаторiчних спостережень узагальнив та створив першу в свiтi схему проекцiйних зон радужної оболонки ока.

Iсторiя ж iридодiагностики має доволi давнє корiння. Так, в печерах Малої Азiї були знайденi наскальнi зображення радужки ока та показаний її зв’язок з рiзними частинами тiла. Пiльше трьох тисячолiть назад в Iндiї та  итаї люди ретельно дослiджували рiзнi органи чуття. Причому найбiльш важливими вважалися змiни, якi виявлялися в очах хворої людини. Також про зв’язок радужної оболонки ока з внутрiшнiми органами казали i вiдомi лiкарi Давньої Грецiї - Гiппократ та ‘iлострат.

Цiкавим є той факт, що радужна оболонка очей кожної людини є неповторною, так само, як i вiзерунок на подушечках пальцiв. Доведено, що колiр очей є генетичною ознакою, яка передається вiд батькiв i, крiм того, залежить вiд вiку. Так, у немовлят очi, переважно, блакитнi i лише з вiком вони отримують колiр, який є обумовлений генетикою батькiв. Вченi припускають, що потемнiння радужної оболонки ока пов’язане з iнтоксикацiями, вакцинацiями, черезмiрним “захопленням” рiзними препаратами та захворюваннями дитячого вiку. 
I тим не менш, iз нескiнченої безлiчi структурних комбiнацiй радужки, можна видiлити три найбiльш загальних типа.

Лiмфатичний тип характерний для людей з блакитним кольором очей. В юному вiцi в даного типу людей можуть дiагностуватися аденоїди, полiпи порожнини носу, збiльшення лiмфатичних залоз, припухання щитовидної залози, схильнiсть до захворювання органiв дихання. Доволi часто спостерiгаються ревматичнi та неврологiчнi недомагання.

Гематогенний тип характерний для карих очей. Дана категорiя людей схильна до захворювань шлунково-кишкового тракту та печiнки, в них бiльш збудлива нервова система.

Сiра радужка вiдноситься до змiшаного типу , який часто є наслiдком того, що батьки дитини мають рiзний колiр очей. Теж саме можна казати i про iншi вiдтiнки - зеленi, свiтло-каштановi.

обстеження очей пацiєнта в iридодiагностицi вiдбувається за допомогою так званих щiльових ламп, якi представляють собою комбiнацiю джерела свiтла та бiнокулярного стереоскопiчного мiкроскопу. Що робить зображення радужки ока не лише збiльшеним, а й об’ємним. А в давнi часи, в єгиптi iснував оригiнальний засiб отримання зображення радужки за допомогою спецiальних металевих пластин, вироблених iз цинку та нiкелю, покритих особливою срiбною рiдиною. Таку пластинку пiдносили до ока хворого та тримали строго визначений час, пiсля хiмiчної обробки пластини отримували кольорове зображення, якi збереглися до нашого часу. однак методичнi особливостi “кольорового фотографування” залишаються донинi не вiдкритими.

Сучасна iридодiагностика має ряд особливостей, якi виокремлюють її помiж iнших дiагностичних методiв. Вона безболiсна, нешкiдлива та придатна для будь - якого вiку, що є безперечною її перевагою. Iридодiагностика дозволяє розпiзнавати не лише стан окремих органiв, а i всього органiзму в цiлому. За специфiчними ознаками на радужцi можна побачити патологiю, яка ще не встигла себе виявити. Також даний метод активно використовується в розпiзнаваннi генетично обумовлених захворювань. обстеження батькiв та дiтей, може з великою долею достовiрнiстю спрогнозувати розвиток хвороби, що є важливим для прийняття заздалегiдь попереджуючих мiр. Також iридодiагностика дозволяє спостерiгати за динамiкою розвитку будь-якого захворювання, аналiзувати ефективнiсть того чи iншого медичного препарату. Летод надає досить точну дiагностику захворювань нирок, жовчовивiдних шляхiв, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, мастопатiї, а також вегето-судинних захворювань, астенiї нервової системи та неврозiв.

Таким чином, за допомогою iридодiагностики встановлюється широка картина факторiв, якi можуть впливати на стан здоров’я людини та забезпечується ефективнiсть подальшого процесу її лiкування.